Мангалиця в Угорщині тварина абориген і за законом захищається (знаходиться під охороною). Її жир один з найцінніших і всесвітньо відомих видів свинячого жиру.
Від своїх побратимів ці поросята відрізняються наявністю довгих кучерявих локонів, м'якою вдачею смачним більш жирним м'ясом.
Вони дивно загартовані і витривалі, тому що існували у напівдиких умовах. Мангалиці середнього розміру у них міцний кістяк. Вовна густа, довга, взимку завивиста, тому її ще називають «вовняна свиня». Волосяний покрив мангалиці представлений м'якими кучериками, які створюють завитки. У перекладі з англійської назва мангалиця (sheep-pig) звучить як «овеча свиня».
Ці вовняні поросята знаходяться на межі вимирання, м'ясо вони дають, але не в промислових масштабах. Спочатку мангалиці розводили в Британії, але в 1912 році в країні вимерло все поголів'я цих свиней. Не так давно в Англію мангалицю знову завезли з Угорщини. Через зростання популярності органічних продуктів, вовняні свинки знову стали популярними.
Крім того, їх відрізняє багато позитивних рис: мангалиці невибагливі у догляді, а завдяки густому вовняному покриву вони добре переносять холод і негоду. Вовняні свинки із задоволенням пасуться на відкритих пасовищах, майже повністю задовольняються тим, що знаходять на землі. Лише іноді їх підгодовують картоплею і гарбузом - тільки так вони стають абсолютно бездоганними за смаком.
Дійшла, чи правильніше сказати - доїхала, дивне порося і до України. Зокрема, до прикарпатського фермера Володимира Хом’яка, який вирощує мангалиць в своєму "ОСГ" - особистому селянському господарстві. Привізши їх з Автсрії, чоловік зрозумів, що на цьому можна заробляти великі гроші, причому з користю як для себе, так і для покупців, адже за мінімальної до себе уваги свині угорського походження набирають вагу до 400 кілограмів.